Творець української хімічної наукової термінології
19 листопада виповнилося 100 років від дня народження видатного українського хіміка, професора Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, доктора хімічних наук, завідувача кафедри неорганічної хімії Андрія Матвійовича Голуба (19.11.1918-11.04.1977).
Андрій Голуб народився в с. Заріччя Білоцерковського району Київської області. В 1937 р. вступив на хімічний факультет Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка, який закінчив з відзнакою у 1942 р. у м.Кзил-Орда, куди університет був евакуйований. З 1942 р. після закінчення курсів хімічного захисту РКЧА у м.Ташкент - у діючий армії на фронтах ВВ та ІІ світової війн. Службу почав лейтенантом на західному фронті, а закінчив на Далекому Сході (1946) у чині майора на посаді начальника хімслужби артилерійського корпуса.1947 р. вступив до аспірантури на хімічний факультет по кафедрі аналітичної хімії.
З 1950 р. на посаді асистента кафедри неорганічної хімії. Після захисту кандидатської дисертації “Вивчення галогенідних комплексів металів” (1951 р.) переведений на посаду доцента, а з 1959 – завідувач кафедри неорганічної хімії Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1961 р. у Москві (Институт общей и неорганической химии АН СССР) захистив докторську дисертацію “Вплив зовнішніх умов на утворення комплексів та молекулярних сполук”.
Творець української хімічної наукової термінології та номенклатури в неорганічній хімії. Автор більше 400 наукових та науково-методичних праць, серед яких “Систематика і номенклатура в неорганічній хімії”.К., 1959 р., “Рідкісноземельні елементи”. К., 1965 р., перший і поки найкращий університетський підручник українською мовою “Загальна та неорганічна хімія” ( в двох томах, К.1969 р., 1971 р.), “Основи координаційнох хімії” (у співавторстві, 1977 р.), “Химия псевдогалогенидов” (німецькою Chemie der Pseudohalogenide два видання: Berlin, Heidelberg, 1979 р., російською К. 1981 р., англійською Chemistry of pseudohalogenides 1986 р. мовами).
Заснував три наукових напрямки кафедри неорганічної хімії, якими плідно керував: 1) дослідження комплексоутворення в неводних і змішаних розчинах та синтез нових координаційних сполук, 2) синтез і фізико-хімічні дослідження жаростійких оксидних матеріалів для потреб нової техніки, 3) комплексна переробка мінеральної сировини та утилізація відходів виробництв. Підготував 4 докторів та більше 40 кандидатів наук, які працювали і працюють в Україні, Грузії, Узбекистані, Туркменії, В’єтнамі, Німеччині, Канаді, Білорусі.
З інших розроблюваних питань слід назвати: українську хімічну термінологію, систематику і номенклатуру в неорганічній хімії, Періодичний закон Д.І. Менделєєва (нове формулювання та філософські висліди) та нові форми Періодичної системи хімічних елементів, а також історію хімії та роль видатних вчених в історичному становленні хімічної науки.
Був організатором кількох всесоюзних та республіканських конференцій і, зокрема, І Всесоюзної конференції по хімії неводних розчинів (1968 р.), І Всесоюзної конференції по термостійким сполукам на основі оксидів металів (1972 р.), Х Всесоюзної Чугаєвської коеференції з координаційної хімії (1969 р.), ІІІ Всесоюзної конференції по хімії комплексних сполук мангану, кобальту, нікелю (1974 р.) тощо. Був головою Київського обласного правління Всесоюзного хімічного товариства ім.Д.І.Менделєєва (1965 -1975 р.р.), деканом Київського міського університету вчителів (1964-1976), членом редколєгій Українського хімічного журналу (1961-1977) та журналу “Знання та праця” (1967-1977). Читав курси “Загальна та неорганічна хімія“, „Хімія рідкісних елементів”, “Неорганічна хімія”, “Історія хімії”, “Вибрані глави неорганічної хімії”, “Неорганічний синтез”.
Джерело: хімічний факультет КНУ
Оцініть новину: 