Основоположник радіаційної хімії з України вчився у подружжя Кюрі
23 жовтня 1898 року в містечку Тараща на Київщині народився Моїз Гайсинський – видатний хімік із України, основоположник радіаційної хімії та автор першої в світі монографії на тему «Радіаційна хімія та її застосування». Член італійської та французької академій наук. Свій шлях до науки хлопець розпочав зі звичайної початкової школи, потім була гімназія в Катеринославі (нині місто Дніпро). По її закінченню в 1917-му вступив до Харківського університету на факультет філософії та психології. Але провчившись там три роки, разом із однодумцями нелегально поїхав до Ерец-Ісраелю (Ізраїль, тоді Британський мандат у Палестині). Але там ніхто не чекав нелегалів, тому влаштуватися можна було, хіба що на чорні роботи, тому Моїз працював на будівництві доріг. За два роки, у 1923-му, Гайсинський покинув Ерец-Ісраель і подався до Італії. Там відкрилися для хлопця непогані перспективи. Маючи за плечима хорошу освітню базу, – адже ще в Харкові він проявив себе здібним студентом, – вступив до Римського університету, де вивчав хімію. На той момент Моїз мав туманне уявлення про цю науку, але п’ять років наполегливої праці дозволили йому підготувати в 1927 році роботу «Десульфірування сульфідів металів і дослідження сульфідів молібдену та вольфраму» й отримати докторську ступінь. Знаковим періодом у житті хіміка став 1930 рік – початок роботи в лабораторії П’єра та Марії Кюрі в Парижі, що визначило тему його подальших досліджень – ядерна хімія. Потім Гайсинський зосередився на викладацько-дослідницькій діяльності й влаштувався до Сорбонни, де в майбутньому стане професором радіохімії (1959 рік). Згодом Моїза запросили до Національного центру наукових досліджень Франції. Вченого відрізняла неймовірна працездатність, вимогливість до себе та колег, особливо під час проведення експериментів. У 1957-му побачила світ фундаментальна праця вченого «Ядерна хімія та її застосування». В якій вчений виклав свій погляд на сучасні проблеми науки: ядерні реакції, ділення ядер, дія іонізуючого випромінювання на речовину, отримання та властивості трансуранових елементів, ізотопну рівновагу, а також на практичні проблеми використання радіоактивних ізотопів й ядерного випромінювання в промисловості, біології, геології. Російською її переклали в 1961-му. У 1965-му разом із французьким радіофізиком Жаном-П’єром Адлофом уклав «Радіохімічний словник термінів». Тут вперше були підсумовані основні характеристики 104 відомих елементів періодичної системи, причому при описі кожного елемента автори виклали історію відкриття, його фізичні й хімічні властивості, ізотопний склад, способи отримання ізотопів, їх ядерні характеристики, а також найважливіші області застосування. Окрім того, вчений у 1970 році відкрив можливість застосування результатів радіаційної хімії в кінетиці й каталізі, що надалі було підтверджено експериментально. Відкрив аналогію активаційної дії альфа-опромінення й ультразвуку на хід хімічних реакцій. За два роки Гайсинський передбачив для елементів, починаючи з 104-го номера, електронні конфігурації, ступені окиснення, величини іонних і атомних радіусів, потенціали іонізації, електронегативність, а також деякі характерні аналітичні реакції. Наукова діяльність Гайсинського неодноразово відзначалася преміями та нагородами, він був членом італійської Національної академії деї Лінчеї (Рим, 1953), членом Французької академії інженерних наук, а також різних хімічних і фізичних товариств Європи та Америки. Помер видатний хімік 10 лютого 1976 року в Парижі.Джерело: glavcom.ua Оцініть новину: 
Ваш коментар буде першим