Меню сайту
Форма входу
Архів записів
Лічильник
Статистика

«Був хіміком від Бога»: у бою за Україну поліг 22-річний випускник Львівської політехніки Роман Іллю

Відважний молодий захисник був родом із Рівненщини, навчався в Інституті хімії та хімічних технологій, який закінчив минулого року. З перших днів повномасштабної війни хлопець став до лав добровольців, а менш ніж за місяць до загибелі заручився. Викладачі згадують Романа як надзвичайно талановиту, порядну і світлу людину, кажуть, що він був хіміком від Бога, який міг стати видатним науковцем і змінити на краще вектор розвитку всієї країни.

Доцентка кафедри хімії і технології неорганічних речовин Оксана Курилець була кураторкою групи, у якій навчався наш випускник. Вона розповідає, що таких студентів, як Роман, є одиниці, а його талант, глибокі знання, чудове виховання і щирий патріотизм – вражали й надихали.

«Роман прийшов до нас дуже юним, зовсім молодим хлопцем. Симпатичний, світловолосий із небесно-блакитними очима. Дуже приємний, вихований, спокійний і як на свої роки надто дорослий. З-поміж інших студентів його завжди вирізняв вдумливий, серйозний погляд.

Про Романа як студента я можу сказати головне: він був хіміком від Бога, надзвичайно талановитим і обдарованим. Знаєте, я дуже давно викладаю, навчала багатьох студентів, але таких, як Роман, одиниці. Хімію він знав ідеально, при цьому залишався допитливим, завжди хотів дізнатися більше, пізнати щось нове. Думаю, в нього була дуже хороша шкільна вчителька, яка заклала глибокі знання і любов до предмету. Також мене завжди вражало, що Роман чітко знав, чого хоче, був надзвичайно яскравою, талановитою дитиною.

Бакалаврську роботу він захищав уже з передової – і робив це блискуче. Хлопець, який воює, підготував ідеальну доповідь, давав правильні відповіді. Ще раніше ми залучали його до наукової роботи, прагнули, щоб Роман розвивався, бо розуміли: він може стати геніальним науковцем, успішним виробником, який здійснить переворот у своїй галузі. А ще я бачила Романа серед керівництва нашої держави, бо такі люди, як він, могли б багато чого змінити», – зауважує Оксана Курилець.

Пані Оксана додає, що наш випускник був із тих людей, які мріяли про краще не для себе, а для своєї країни і робили для цього все можливе.

«Він робив усе, щоб Україна розквітла, та й зрештою поклав своє життя за людей, дбав більше про когось, а не про себе. У ньому були закладені державницький підхід, мислення, думки справжнього патріота. Очевидно, в цьому велика заслуга його батьків. Я не знаю їх, але низько кланяюсь їм за виховання такої дитини і щиро співчуваю їхньому горю… Не знаю, що ще можна про нього додати, крім того, що Роман був чистою, світлою людиною, патріотом, інтелігентом, щирим українцем. Я ніколи не чула від нього крику, жодного поганого слова. Завжди охайний, привітний, добрий, а його блакитні очі ніби світилися…

Ми втрачаємо цвіт нації. Наше майбутнє в особах таких, як Роман, сьогодні гине, його нищить війна, і з цим неможливо змиритися. Я щиро співчуваю всім, хто його втратив, бо це страшне горе, а біль, який всі ми відчуваємо, не передати жодними словами…» – каже Оксана Григорівна.

У Великоолексинському ліцеї, де навчався Роман Іллюк, його запам’ятали юнаком з дорослим поглядом, власною думкою, чіткими переконаннями, світлим розумом і глибоким мисленням.

«Призер практично всіх шкільних предметних олімпіад, двічі переможець республіканської олімпіади і Малої академії з хімії. Допитливий та цілеспрямований, світлий і добрий, завжди готовий прийти на допомогу – таким назавжди лишиться Роман Іллюк у пам’яті всіх, хто його знав. Перед ним було безліч перспектив і можливостей, але юнак з перших днів повномасштабного вторгнення прийняв рішення захищати Батьківщину, інакше він не бачив, інакше він не міг», – написали на сторінці ліцею.

Науковий керівник Романа, професор кафедри хімії і технології неорганічних речовин Андрій Гелеш також згадує про свого студента тільки найкраще. Говорить про нього як про блискучого хіміка, справжнього патріота, який своїм життям дав усім нам урок гідності та відваги.

«Ми з Романом досить тісно спілкувалися, і я можу сказати, що за 22 роки моєї роботи це найкращий студент, якого я тільки знав. Він був надзвичайно світлою людиною, і про це сьогодні говорять усі. Цілеспрямований, порядний, вихований, толерантний, добрий, завжди вірний своїм переконанням. Людина нової генерації: чесна, принципова, непідкупна, він не йшов на компроміси із совістю. Казав усе, що думав, і так робив, бо часто наші слова і вчинки розходяться, але тільки не в Романа. Про його талант і глибокі знання навіть не буду повторюватись, бо він був надзвичайним хіміком. Тільки подумайте: на 3-му курсі навчання, ще без диплома про вищу освіту, його взяли працювати інженером на один з найбільших заводів хімічної промисловості. Роман пройшов співбесіду, продемонстрував свої знання, розуміння всіх процесів. Інколи технологи, які працюють роками, не мають таких умінь. У цього хлопця справді був талант від Бога.

Диплом він захищав уже будучи на війні, практично з окопу. Про свою службу багато не розповідав, але обіцяв, що ми про все поговоримо під час зустрічі... На жаль, зірка його життя догоріла надто швидко, але всім нам – студентам і навіть значно старшим викладачам – він дав урок того, як правильно жити», – наголосив Андрій Богданович.

У соцмережі «Фейсбук» Марта Пиріг написала, що загиблий військовослужбовець був взірцем хоробрості й нескореності, відважним воїном і активним, талановитим студентом:

«Ти завжди був і будеш прикладом незламности. Ти боровся за справедливість, ще будучи активним студентом разом з друзями-консерваторами. Твій підхід до науки вражав усіх, хто з тобою спілкувався. Завжди памʼятатиму наші Шевченківські дні в Політехніці…

З перших днів повномасштабної війни ти став до лав добровольців і боровся за нашу свободу, натхненно і люто випалюючи ворога з української землі.

Якось під час нашого листування ти написав мені, що для тебе і твого батальйону християнські цінності – це не прикраса чи піар, а фундамент усієї структури, і завжди казав, що пішов на фронт, щоб стати не лише за народ України, але й за правду Божу. В одному з останніх повідомлень ти писав: «Скільки з нас ще не застане радощів перемоги, це питання відкрите». Нашу перемогу ти зустрінеш в Небесному війську Господа…»

Життя молодого бійця обірвалося 14 липня. Вчора, 19 липня, з ним попрощалися в рідному селі на Рівненщині.

Ми поділяємо біль втрати з рідними і близькими нашого захисника. Віримо, що світло, яке він ніс у собі, навіть після смерті нікуди не зникне, а взірець його гідного життя завжди показуватиме нам правильний шлях.

Вічна пам’ять молодому Героєві!

Джерело: lpnu.ua

Оцініть новину:


Назвіться, будь ласка
Ваш коментар

Ваш коментар буде першим