Статті / Пізнавальні статті
Кислотні дощі
"Можна сказати, що призначення людини заключається в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю не придатною для життя” – Жан Батист Ламарк.
Господарська діяльність людства на протязі останнього століття призвела до серйозних забруднень нашої планети різноманітними відходами підприємств. Повітряний басейн, води і грунт в районах великих промислових центрів часто містять токсичні речовини, концентрація яких перевищує допустиму. Оскільки випадки значного переміщення допустимої концентрації дуже часті і спостерігається ріст захворюваності, пов’язані із забруднення навколишнього середовища, в останні десятиліття вчені і засоби масової інформації, а слідом за ними і населення стали вживати термін екологічна криза”. Перш за все треба розділити поняття "локальна екологічна криза” і "глобальна екологічна криза”.
Локальна екологічна криза виражається в місцевому підвищенні рівня забрудненості – хімічних, теплових, шумових, електромагнітних – за рахунок одного або декількох близько розміщених джерел. Як правило, локальна екологічна криза може бути більш або менш легко переможена адміністративними або економічними мірами.
Більш серйозну небезпеку представляє глобальна економічна криза.
Вона являється наслідком всієї сукупності господарської діяльності нашої цивілізації і проявляється у зміненні характеристик природного середовища в масштабах планети, таким чином, небезпечний для всього населення планети. Боротися з глобальною екологічною кризою значно потрібніше, ніж з локальною, і ця проблема буде рахуватися вирішеною тільки у випадку мінімізації забруднень, призведених людством, до рівня, з яким природа Планети буде в стані виправитися самостійно.
В теперішній час глобальна екологічна криза включає чотири основних компонента: кислоті дощі, парниковий ефект, забруднення планети суперекотоксикантами і озонові діри.
Побороти екологічну кризу у всіх її проявах, які ведуть до деградації природи і як наслідок до деградації і зникнення людства, життєво необхідно.
Антропогенні викиди в атмосферу, Атмосферне повітря забруднюється шляхом утворення в ньому забруднюючих речовин в концентраціях, перевищуючих нормативи якості або рівня нормального вмісту.
В останні роки вміст атмосферному повітрі російських міст і промислових центрів, діоксиду сірки, значно зменшилось, так як зі значним спадом підприємства скоротилося число промислових викидів, а концентрація оксиду вуглеводу і діоксиду азоту виросли у зв’язку з ростом автомобільного парку.
Список міст з катастрофічним рівнем забруднення атмосферного повітря в Росії збільшується щорічно, але багато років в ньому числяться Братск, Єкатеренбург, Красноярськ, Ліпецк, Магнітогорськ, Москва, Новокузнецк, Ростов-на-Дону.
Кислотні дощі. Термін "кислотні дощі” ввів в 1812 р. англійський інженер Роберт Сміт, в книжці "Повітря і дощ: почато хімічної клмітології”. Кислотні дощі містять розчини сірчаної і азотної кислот, приносять значний ущерб природі. Грунт водойми, рослинність, тваринність, стають їх жертвами. На території Росії в 1996 р. разом з опадами випало більше 4 млн. т сірки і 1,25 млн. и нітратного азоту.
При спалюванні любого видобувного палива (вугілля, мазуту) в складі видільних газів містяться діоксид сірки і азоту. В залежності від складу палива їх може бути менше або більше. Мільйон тонн діоксидів сірки, викидається в атмосферу, перетворюючи випадаю дощі в слабкий розчин кислот.
Для визначення показника кислотності використовують різні рН-метри, а также дорогоцінні електронні прибори. Простим способом оприділення характеру середовища являється застосування індикаторів – хімічних речовин, колір яких змінюється в залежності від рН середовища. Найбільш поширеним індикатором є – фенол-фталеїн, лакмус, а також барвники з червоної капусти і чорної смородини. Дощова вода, утворюється при конденсації водяного пари, повинна мати нейтральну реакцію, рН. Проте і в дуже чистому повітрі завжди є діоксид вуглевода, і дощова вода, розчиняє його, ледь підкислюючи (рН=5,6-5,7).
В 70-х роках у річках і озерах скандинавських країн стала пропадати риба, сніг у горах робився сірого кольору, листя з дерев дуже швидко опадало. Дуже скоро ті ж проявлення помітили в США, Канаді, Західній Європі.
У Німеччині постраждало 30%, а місцями 50% лісів. І все це відбувалося далеко від міст і промислових центрів. Вияснилося, що причина всіх цих бід – кислотні дощі. Показник рН мінявся в різних водоймах. У річки, які постраждали від кислотних дощів, нове життя може принести невелика кількість фосфатних добрив; вони допомагають планктону засвоювати нітрати, що веде до зниження кислотних вод.
Грунт і рослини, звичайно, теж страждають від кислотних дощів, знижується продуктивність грунту, скорочується постування поживних речовин, міняється склад грунтових мікроорганізмів. Велику шкоду наносять кислоті дощі лісам. Ліси висихають, розвиваються суховершинність на великих площах. Кислота збільшує рухливість в грунті алюмінію, який токсичний для дрібних коренів, і це призводить до угнітіння листя і хвої, крихкості гілок. Особливо страждають хвойні дерева, вони жовтіють. У них проріджуються крони, пошкоджуються дрібні коріння. Але і у листяних деревах змінюється колір листя, передчасно опадає листя, пошкоджується кора.
Також велику шкоду кислотні дощі наносять сільськогосподарським культурам: пошкоджуються покривні тканини рослин, змінюється обмін речовин у клітинах, росини уповільнюють ріст і розвиток, зменшується їх стійкість до хвороб і паразитів, знижується урожайність.
Кислотні дощі не тільки вбивають живу природу, а й розрушують пам’ятники архітектури. Міцний, твердий мрамур, суміш оксиду кальцію (СаО і Со2), реагують з розчином сірної кислоти і перетворюються в гіпс (СаSО4). Зміна температури, потоки дощу і вітер розрушують цей м’який матеріал. Історичні пам’ятники Греції і Риму, простоявши тисячоліття, останніми роками руйнуються прямо на очах. Таке ж чекає і Тадж_Махану- шедевру індійської архітектури періода Великих Моголов. На соборі Св.Павла у Римі шар портлендського вапна роз’їджений на 2,5 см. В Гансандії статуї на соборі Іоана тануть, як льодяники.
Вивчивши нові дані про кислотність опадів. Які випадають в різних регіонах Західної Європи. І про діє їх на будівлі і споруди, співробітники Дублінського університету (Ірландія) виявили, що найбільш катастрофічне положення склалося в центрі Манчестера (Великобританія), де за 20 місяців кислотні дощі рочинили більше 120 г на 1 м2 каменя. Місто постраждало дуже сильно.
Страждають від кислотних дощів і люди, вимушені споживати питну воду. Забруднену токсичними металами – ртуттю, свинцю, кадмієм. І тому спасати природу від закислення необхідно. Для цього треба різко знизити викиди в атмосферу окису сірки і азоту. Спостереження за хімічним складом і кислотністю опадів ведуть 94 станції, які відбирають на хімічний аналіз сумнівні проби.
Отже, як ми бачимо кислотні дощі приносять велику шкоду людству по всьому світу: пошкоджуються статуї, будівлі, метал автомобілів; гине риба, водні рослини і мікроорганізми в озерах і річках.
Джерело: http://ua.textreferat.com/referat-5120.html
Оцініть статтю: 